КОДЕКС УКРАЇНИ З ПРОЦЕДУР БАНКРУТСТВА: ДЕЯКІ ПИТАННЯ ПРАВОЗАСТОСУВАННЯ
Верховною Радою України, 18 жовтня 2018 року, прийнято Кодекс України з процедур банкрутства, яким встановлюються умови та порядок відновлення платоспроможності боржника-юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Одночасно в юридичному науковому середовище виникла дискусія щодо цього правового акту, яка проходить за двома основними напрямками. Переважна частина вчених висловлюються проти прийняття Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки відносини з відновлення платоспроможності, на їх думку, не є великою самостійною групою однорідних відносин, тому не потребують кодифікації з точки зору юридичної техніки. Інші дослідників зауважують, що прийняттям Кодексу України з процедур банкротства не досягнуто мети його створення. Слід зазначити, що прийнятий кодифікований акт має також величезну кількість прибічників не тільки серед вчених, але й практикуючих юристів. Отже, основний дискурс цього питання формується навколо загальнотеоретичних питань, позбавлених матеріально-правового контексту та прикладної складової. Обраний, на нашу думку хибний, напрямок дослідження місця та ролі кодифікованого акту в системі національного законодавства не може бути залишений поза увагою боку вчених цивілістів. Отже виникле питання висловити власні міркування з окресленої проблематиці.
Запропоновані Кодексом України з питань банкрутства, положення щодо ліквідації зайвих бар’єрів та спрощення доступу до процедур, зокрема, самого боржника, збільшення можливостей для санації та створення ефективних механізмів позасудового врегулювання, покращення умов участі у процедурах банкрутства забезпечених кредиторів та підвищення рівню захищеності прав усіх кредиторів, скорочення строків розгляду справ, зокрема, за рахунок зменшення кількості оскаржень мають виключно декларативний характер. Головна ідея прийняття кодифікованого акту полягає в запроваджені, в цивільно-правову матерію, інституту неплатоспроможності фізичної особи. Через законодавче визначені складні процесуальні механізми реструктуризації боргів фізичної особи, введення процедури їх погашення досягається наслідок, при вірній постановці юридичного процесу, звільнення фізичної особи від них.
